Этот текст можно прочитать на русском языке

Повернутися до посторінкового читання.

Увійти в історію реформатором! або Де пробка?

Частина 2. Чому 25 років Україна, немов божевільна, ходить по колу і як з нього вирватися?

Закінчення.

< Частина 2. Продовження.

Про пробки і здоровий глузд. або Одна реформа для всіх сфер!

Щоб визначити, де шукати одну реформу для всіх сфер, в цьому розділі нам доведеться відповісти ще на одне питання: «Що українська влада всі 25 років робить «не те»? Для цього доведеться в повній мірі застосувати інструмент, яким ми з великим успіхом користуємося в своєму приватному житті, коли вирішуємо якісь проблеми, що стосуються особисто нас і геть забуваємо про цей інструмент в політиці, бізнесі, суспільному житті. Я маю на увазі Його Величність Здоровий Глузд. І для початку, мій улюблений анекдот про здоровий глузд:

«З інтерв’ю головного лікаря психіатричної клініки:
— Докторе, у Вас є тест, за допомогою якого Ви визначаєте, що пацієнт одужав, став нормальним і його можна виписати з клініки?
— Так, такий тест є. Ми наповнюємо ванну водою. Кладемо перед пацієнтом кухоль і чайну ложку. І пропонуємо йому спустошити ванну.
— А! Зрозуміло! Нормальна людина буде використовувати кухоль!
— Нормальна людина висмикне пробку!»

І хоча, розбирати анекдот справа невдячна, все ж доведеться це зробити. Цей розбір має безпосереднє відношення до пошуку однієї реформи для всіх сфер.

Здоровий глузд — це розумовий процес, який дозволяє досягати мету найбільш ефективно, не обов’язково запропонованими або звичними інструментами/способами/методами. Я ще раз наведу визначення ефективності. Ефективність – це швидкість досягнення мети, з мінімальними витратами, без урізання мети за змістом.

Чому «висмикнути пробку» це найефективніший спосіб досягнення мети «спустошити ванну»? Тому, що висмикнувши пробку, ми тим самим усуваємо причину, через яку вода не виходить з ванни і ванна не спустошується. І робимо це з мінімальними витратами праці, з високою швидкістю, без появи будь-яких нових негативних явищ. Вичерпувати кухлем або чайною ложкою довго і витрати праці значно вище. Безперечно, найшвидший спосіб спустошити ванну, просто перекинути її, якщо сил вистачить. Але здоровий глузд, це не тільки швидкість, а перш за все ефективність! А витрати часу, сил і грошей на подальшу ліквідацію нових негативних явищ від розлиття води і зламаної ванни роблять перекидання вкрай неефективним.

У попередньому розділі ми отримали підтвердження того, що знали з досвіду, але навряд чи формулювали. Наш світ влаштований так, що ми не можемо досягти бажаного стану будь-якої системи, в бізнесі, в державі, в особистих справах, змінюючи кожен її елемент до бажаних параметрів. Взаємовпливи не дадуть цього зробити. Тобто через наявність об’єктивних чинників, ми ніколи не зможемо досягти системного оптимуму в результаті сумовування локальних оптимумів. Але досягнення системного оптимуму — це єдино важлива для нас мета, яким би видом діяльності ми не займалися. Від того, як працює будь-яка система в цілому в будь-якому виді діяльності залежать кінцеві результати. У бізнесі — прибуток. У родині — спокій і порядок. У владі — збереження влади. І тут ми знову стикаємося з протиріччями:

  • З одного боку, для зміни системи у нас є можливість робити виключно локальні впливи на систему — один, в самому крайньому випадку, два.
  • З іншого боку, нам не цікаві окремі локальні результати, але надзвичайно важливим є те, як працює вся система в цілому і який загальний кінцевий результат ми отримуємо. І ще вкрай необхідний ефективний інструмент зміни ВСІЄЇ системи, коли вона функціонує не так, як потрібно.

А це означає, що ми знову зіткнулися з конфліктом. Це конфлікт, через який ми не можемо використовувати здоровий глузд завжди і всюди. Формалізуємо цей конфлікт:

Ви вже знайомі, як можна вирішити конфлікт. Знайти невірну вихідну посилку, виправити її і змінити метод або методи реалізації необхідних умов. Подивіться, який з двох методів реалізації необхідних умов Вам не подобається? У цьому конфлікті, особисто мені не подобається «Метод реалізації необхідної умови 2» і друга фраза в «Вихідній посилці 22».

  • По-перше, неможливо досягти локальний оптимум в кожній окремо взятій частині системи і підтримувати його в постійному режимі, через вплив на кожну частину, інших частин системи.
  • По-друге, якщо навіть припустити, що такі локальні оптимуми досягнуті в усіх частинах системи, то сумарної ефективності досягнуто не буде. Така система не зможе працювати на кінцевий результат, тому що кожна з частин системи буде працювати не на кінцевий результат, а на підтримку оптимуму в своїй частині. А це, погодьтеся, різні цілі.
  • По-третє, локальна ефективність не має ніякого значення, якщо метою є ефективність всієї системи.

Наведу приклад. Це знайома кожному ситуація. У передсвяткові дні різко збільшується пасажиропотік на залізниці. Перевезти всіх бажаючих можна тільки за умови різкого підвищення ефективності роботи всієї залізничної системи. Для цього вводяться додаткові поїзди. Звідки вони беруться? Ті, що курсують щодня, швидше їздити не стали і додаткових рейсів не виконують. Можливість пустити додаткові потяги у залізниці є тому, що у неї є старі вагони і старі локомотиви, які щодня експлуатувати нерентабельно. Вони вже неефективні, їх дорожче експлуатувати і обслуговувати. Але випустити їх на лінію, щоб впоратися з періодичним піковим напливом пасажирів, ідеальне системне рішення, яке вирішує проблему назавжди. Хтось колись повернув здоровий глузд на залізницю, принаймні, в цьому питанні, і тепер всі залізничні компанії світу, не дивлячись ні на які локальні показники ефективності, використовують це просте і ефективне рішення. За рахунок неефективних потягів різко зростає ефективність всієї залізничної системи. Якщо ж подивитися на локальний показник ефективності роботи рухомого складу (паливо, швидкість, обслуговування, ремонт), то цей показник погіршиться. Але загальна ефективність всієї системи істотно виросте: перевезено більше пасажирів і свої гроші вони віднесли не іншим перевізникам (пасажири все одно б їхали), а залізниці. Таким чином, якщо на якомусь підприємстві вводяться показники локальної ефективності, то є два варіанти: або візьме гору здоровий глузд і показники будуть усіма ігноруватись, або, якщо керівництво не дружить зі здоровим глуздом і наполягатиме на їх застосуванні, то обов’язково виникнуть проблеми з отриманням кінцевого результату.

Так що ж зробила залізниця? Вона висмикнула пробку! Вона усунула причину, через яку не могла впоратися зі сплесками пасажиропотоку, що періодично виникають. Ця причина — нестача рухомого складу. Купувати нові вагони і локомотиви для погашення сплесків неефективно, для них немає щоденних пасажирів. А підтримувати в робочому стані старі і використовувати їх періодично, вигідно. Вони їздять рідко, часто ремонтувати не потрібно, в основному стоять в тупику і багато грошей не просять.

Усунення причини виникнення факторів, що перешкоджають досягненню системного оптимуму (єдино важливої мети) – це єдино можлива локальна дія для зміни ВСІЄЇ системи і підвищення ефективності ВСІЄЇ системи. Це формулювання дозволяє вирішити конфлікт. Перша частина «Вихідною посилки 22» абсолютно вірна, друга змінюється, що повністю змінює і «Метод реалізації необхідної умови 2», за винятком слова «Локально»:

Цей, як і будь-який інший конфлікт, завжди і погано, і добре одночасно. Добре тому, що після його розв‘язання у нас з’явився інструмент для зміни всієї системи для отримання бажаних параметрів. І ми можемо дуже ефективно досягати системний оптимум (єдино важливу мету). Усунення причини виникнення факторів, що перешкоджають досягненню мети — єдино можлива і при цьому, найефективніша дія. Це і є здоровий глузд, більш того, це системний підхід. Втім, для мене це дві різні назви одного й того ж розумового процесу.

А погано тому, що перш, ніж змінювати або усувати причину, її потрібно знайти. І якщо вона не знайдена, все повернеться навіть не до компромісу, а виключно до «Методу реалізації необхідної умови 2», тобто до спроб досягти системний оптимум, як суму локальних оптимумів, що неможливо. А «Необхідна умова 1» «Вся система в цілому повинна ефективно працювати на отримання запланованого кінцевого результату.» так і залишиться хорошим, але недосяжним бажанням. Ключовим стає питання: ЯК ЗНАЙТИ ПРИЧИНУ?.

Але ось що цікаво, в повсякденному житті ми не заморочуємося цим питанням. А навпаки, регулярно користуємося здоровим глуздом, застосовуємо системний підхід, шукаємо причини, знаходимо і усуваємо їх, тобто приймаємо найефективніші рішення. Я наведу ще один приклад. Теж простий приклад. З повсякденного життя.

Давайте уявимо ситуацію з автомобілем. Наша мета: доїхати до пункту призначення до певного часу і з мінімальними витратами (ефективність). І ось, під час руху виникли негативні явища:

  • Упала швидкість.
  • З’явилися періодичні ляскаючі звуки, частота яких пропорційна швидкості.
  • Нерівності дороги передаються жорсткими ударами на підвіску.
  • Стала проблемної керованість. Автомобіль вихляє.
  • При гальмуванні автомобіль веде в бік.

Ну як? Зробили висновок? Правильно! Тільки не «прокол», а «відсутність тиску, як мінімум в одній шині». Всі перераховані вище негативні явища перешкоджають ефективному досягненню мети. Щоб досягти її, нам необхідно усунути всі негативні явища, що виникли. Але ми перерахували їх не всі. Ще втрати часу, наслідки для дисків і підвіски, витрати на ремонт, можливі втрати від запізнення … Багато їх. Але у нас навіть мигцем не виникне думка, боротися з кожним з них окремо! Адже ми ні на секунду не сумніваємося, що це наслідки однієї причини: «відсутності тиску, як мінімум в одній шині». Але сама «відсутність тиску», теж негативне явище, викликане однією або декількома причинами.

Здоровий глузд нам підказує, що необхідно знайти причину/и. Шляхом логічних висновків (ми їх навіть не формулюємо) можемо знайти можливі причини відсутності тиску повітря в колесі — несправність ніпеля, прокол або деформація диска. Поставимо докатку і вирушимо для перевірки гіпотез на СТО. Там нам швидко знайдуть причину і запропонують шляхи вирішення проблеми: «Замінити ніпель, накачати і зробити балансування» або «Залатати, накачати і зробити балансування», або «Купити нову шину, перевзути, накачати і зробити балансування», або «Купити новий диск, перевзути, накачати і зробити балансування». Від причини залежить набір і послідовність дій по її усуненню з мінімальними витратами. Швидкість відновлена, сторонніх звуків немає, хід м’який, машина стійка і слухається керма. Єдиною зміною, а саме ліквідцією причини відсутності тиску в колесі, ми усуваємо всі негативні явища, навіть ті, які не були озвучені і про які ми навіть не замислювались, і домагаємося швидкого кардинального поліпшення для всієї системи автомобіля – відновлюємо системний оптимум: повну функціональність автомобіля. Ми можемо продовжувати рух до мети з тією ж швидкістю. А може швидкість навіть збільшиться, тому, що ми, напевно, перевіримо інші колеса і якщо необхідно, підкачаємо, зробимо балансування, а може і розвал-сходження відрегулюємо, тобто ми спрогнозуємо і усунемо потенційні причини майбутніх негативних явищ.

А тепер давайте уявимо, що ми будемо усувати «відсутність тиску в колесі» не через усунення причини, а локально – тобто будемо будь-якими способами намагатися відновити тиск. Нічого незвичайного в такому підході я не бачу, ми ж боремося з корупцією локально – намагаючись перемогти, саме, корупцію, як таку, а не причини, що її породжують. Отже, локально усуваємо тільки «відсутність тиску в колесі». Всупереч здоровому глузду, ми будемо підкачувати колесо, періодично зупиняючись, потім купувати все більш досконалі і продуктивні, а значить більш дорогі насоси, потім наймати людей для підкачки. І ось, вже створено спеціальний відділ, супроводжує технічна допомога, побудовано кілька бізнесів, зроблено кілька наукових і політичних кар’єр… А колесо все одно втрачає тиск… Та й підвіска з підшипниками вже постраждали… Можна ще провести опитування серед пасажирів: «Що найбільше турбує? ». І отримавши відповіді: «Часті зупинки і шум від роботи насосів», встановимо дуже дорогу систему підкачки, яка буде працювати на ходу, а також зробимо шумоізоляцію салону. Витрачаємо гроші і час, і отримуємо нові негативні явища. А вчені і політики, які зробили кар’єру на обгрунтуванні ефективності підкачки і законодавчому забезпеченні цього методу, будуть всіляко перешкоджати будь-яким спробам заїхати на шиномонтаж і таврувати ці спроби, як безглузді, і навіть злочинні. Нічого не нагадує?

Чому ж, у випадках з пробкою, колесом і залізницею здоровий глузд (він же системний підхід) нам не зраджує, а в разі реформ (і не тільки) ми не припиняємо купувати насоси, користуватися кухлями і чайними ложками?

І не потрібно говорити, що у випадку з ванною і колесом все просто, а при реформуванні країни доводиться мати справу зі складними системами!

По-перше, СКЛАДНИХ СИСТЕМ НЕ БУВАЄ. Запитайте у будь-якого фізика або інженера. Все питання в тому, що розуміти під словом «складна». Зазвичай складність системи оцінюють за розміром опису. Чим більший опис, тим складніше система. Але «більший», не означає «складніший». У точних науках складність системи оцінюється за кількістю одночасних впливів на систему, необхідних для зміни всієї системи, тобто за кількістю ступенів свободи системи. «У точних науках існує уявлення: будь-яка система, незалежно від того, наскільки вона велика, буде мати одну або дві речі в основі. Іншими словами, в дійсності не існує складних систем» (Д-р Голдратт). Бувають великі системи, як завгодно великі. Складних не буває. Бувають системи, процес пізнання яких не завершений або взагалі не починався. І складними вони нам тільки здаються, через те, що ми не розібралися в їх структурі і внутрішніх зв’язках. І не знайшли ці одну або дві речі, які і є причинами нинішнього стану системи. Як приклад ставлення до начебто складних систем наведу слова інженера, який свого часу своїми руками збирав електроніку для місяцеходів. Для більшості з нас відмова електронного приладу це велика і складна проблема. А він розглядає лише два варіанти: «Якщо будь-який прилад, який живиться від електрики, не працює, то причина в тому, що немає контакту там, де він повинен бути або ж контакт є там, де його не повинно бути». Усе!!! Вся складність електроніки зведена всього до двох речей. І при усуненні причини відмови, він зайнятий пошуком цих двох речей.

А по-друге, немає принципової різниці між ситуаціями з ванною, автомобілем, непрацюючим електроприладом або залізницею і ситуацією з реформою країни. І там, і там є мета, яку необхідно досягти з максимально можливою швидкістю, з мінімальними витратами і без урізання мети за змістом. І там, і там є негативні явища, які перешкоджають ефективному досягненню мети. І там, і там у негативних явищ є причини, які їх викликають і які потрібно усунути. Єдина різниця в розмірі системи і кількості негативних явищ! І у випадку з автомобілем, а тим більше з ванною нам вистачає несформульованої інтуїції і неформалізованої логіки, щоб проявити здоровий глузд, він же системний підхід, і знайти причину відсутності тиску або висмикнути пробку, а у випадку з реформою вже не вистачає. Адже нас, не надто вчили, як формалізувати логіку і, особливо, як формулювати інтуїцію. А інженер-електронник і залізничник відразу знає, що шукати. Їх логіка побудована на знаннях, а інтуїція на досвіді. І як ми бачили на прикладі залізниці і електроніки, якщо додати здоровий глузд, то системне рішення буде обов’язково знайдено. Пошук може бути непростим, але рішення буде обов’язково простим.

Для пошуку причини нам вкрай необхідно формалізувати логіку причинно-наслідкових зв’язків, сформулювати і перевірити логічність наших інтуїтивних висновків. І якщо ми розберемося в структурі системи, встановимо внутрішні зв’язки і логіку процесів, що відбуваються в ній, ми обов’язково вийдемо на ключову причину, яка викликає всю систему негативних явищ. І ми гарантовано знайдемо пробку для реформи всієї країни! Просте і ефективне рішення.

«У чому суть здорового глузду? Не в тому, чи є він загальноприйнятим, чи ні, а в тому, що в ньому присутня жорстка логіка і відомі причинно-наслідкові зв’язки. В цьому і є суть здорового глузду» (Д-р Голдратт).

І хоча, всі абсолютно точно знають, що наслідки неможливо усунути, до тих пір поки не усунуті причини, це нічого не означає. Чого коштує знання, в порівнянні з процесом досягнення локальних оптимумів? Оцініть зі свого досвіду, скільки секунд будуть відокремлювати Вас від звільнення, якщо Ви заявите керівництву, що поставлена задача не може бути виконана, а необхідний результат не буде отриманий через те, що не ідентифікована причина негативних явищ, що перешкоджають досягненню поставленої мети, що у Вас немає інструменту для ідентифікації цієї причини, і що бажано отримати від керівництва, разом із завданням, такий інструмент або хоча б вказівку відносно цієї причини. І саме м’яке, що Ви можете почути у відповідь, що «Вам (мабуть, тут вже почнеться «ТИ»), ТОБІ платять за роботу, а не за розмови. А все, що ТИ заявив, не виправдання і не привід для бездіяльності!». І в результаті, Ви геть забудете про невідомі причини, і почнете нескінченно боротися з відомими локальними наслідками, без найменшого шансу на успіх в досягненні поставленої мети. Зате враження бурхливої діяльності щодо виконання поставленого завдання, тут і зараз, буде створено. А результат? А результат Ви підміните процесом досягнення локальних оптимумів. Ну, вчити, я думаю, не потрібно: план заходів, відсотки виконання, об’єктивні труднощі, брак повноважень, персоналу і ресурсів: «А хто піде на такі гроші?», «Але нас же фінансували за залишковим принципом!», тощо. Головне, не допустити прив’язки терміну отримання необхідного результату до близької дати. А якщо Ви маєте владу і намагаєтеся її зберегти, то популізм Вам на допомогу: «Нинішнє покоління буде жити при комунізмі», М. Хрущов; «Окрема квартира кожній родині до 2000 року», М. Горбачов; «Можу за 20 років навчити віслюка говорити. За цей час хтось помре, або ішак, або падишах», Ходжа Насреддін; і весь список передвиборчих обіцянок за 25 років незалежності України. А там, дивись, з’явиться новий пріоритет, нова реформа і все почнеться спочатку. І це загальноприйнятий метод!

Єдина мета, яку влада може досягти, якщо спрямовує свої дії на боротьбу з наслідками, а не на усунення причини, це спробувати максимально віддалити термін, коли доведеться визнати, що ніяку іншу мету влада досягти не в змозі, крім віддалення терміну, коли доведеться. .., ну і так далі. Тобто до втрати влади. Але цей час можна використовувати з вигодою. Що і відбувається.

ВИСНОВОК: Влада постійно намагається проводити в країні реформи, які не спрямовані на зміну (усунення) причини нинішнього стану системи. А без зміни (усунення) причини неможливо змінити (усунути) наслідки. Можна тільки викликати нові негативні явища, що прогнозовано погіршить стан системи. Це і є відповідь на питання: «Що влада робить не те?».

Все, що Ви прочитали в цьому розділі, можна описати однією фразою: «Зниження витрат транзакцій при проведенні реформ, шляхом зменшення кількості транзакцій, до мінімально можливого рівня, з одночасним збільшенням ефективності цих транзакцій». При одній реформі мінімум транзакцій. При усуненні причини максимальна ефективність транзакцій.

Я наведу приклад дій, коли намагаються змінити результат не змінюючи причину, тобто намагаються досягти системний оптимум через сумовування локальних оптимумів. Це ситуація, яка є моментом істини для задоволення особистої зацікавленості будь-якого політика: отримання або збереження влади. Це передвиборна кампанія і вибори. До виборів в Україні влада традиційно приходить без результатів, а опоненти без виразної програми. Розсіювання голосів забезпечено. Передвиборна кампанія і вибори проходять в «Логіці дій виборців»:

В основі логічного дерева розташовані два елементи: 103 і 104. Причиною існування «Логіки дій виборців» є твердження 103. Це єдиний змінний елемент в цьому логічному дереві. Зміни залежать тільки від результатів діяльності влади. І ми вже бачили, як змінюється результуюче твердження 204, при зміні твердження 103. Але владі вже 25 років не вдається його змінити. У опонентів теж немає рецептів для його зміни. І всі зусилля спрямовуються на спроби змінити факт 104, в крайньому випадку намагаються спотворити твердження 204. І хоча факт 104 не є змінним, а є констатацією особистої зацікавленості виборців і описом їх поведінкової реакції, саме їх намагаються змінити для перемоги у виборах. Вся індустрія передвиборних маніпуляцій і побудована на впливі на «жити краще», «вже сьогодні», «готовий», «голосувати», «на його думку», «зможе поліпшити».

  • Популізм: спроба переконати, що «зможемо поліпшити» все, що хочете, тільки «голосуйте» за нас.
  • Загальна назва «гречка»: продуктові набори, прямий підкуп виборців, різні види добрих справ. «Гречкою» намагаються впливати на «жити краще вже сьогодні». Ще одне замкнуте коло. Поки в Україні існують люди, для яких продуктовий набір або 200 гривень — це поліпшення життя сьогодні, то ніхто і ніколи не буде покращувати їх життя, зберігаючи цей заповідник злиднів, як електоральний резерв. А якщо не буде поліпшення життя, то продуктовий набір або 200 гривень так і будуть поліпшенням життя сьогодні. І поки влада не розірве цей круг у неї завжди будуть присутні ризики втрати голосів.
  • «Адмінресурс»: примус до голосування за певного «потрібного» кандидата, шляхом створення переваг цьому кандидату, аж до прямих вказівок залежним виборцям, за кого голосувати. Спроба анулювати положення: «готовий голосувати за тих, хто на його думку, зможе поліпшити його життя».
  • «Фальсифікація» — спроба змінити твердження 204, шляхом спотворення результату «Багато виборців віддадуть голоси».

Це і є спроби отримати системний оптимум, шляхом сумовування локальних оптимумів. Під час виборів взагалі суцільні локальні оптимуми і тому вибори в Україні надзвичайно неефективні, дуже дорогі, хоча результат ніяк не залежить від бюджету, навіть якщо битва за владу ведеться тільки на рівні бюджетів. Напевно, Вам відомі історії, коли перемагали і з невеликими бюджетами, і коли нічого не домагалися з величезними. Ось якось-то так під час виборів все і працює, хтось пролітає повз владу, хтось в’їжджає на цих технологіях у владу, але гарантій немає, ні у кого і ніяких. Влада втрачає голоси, опоненти недобирають, нові обличчя з’являються, але значно менше, ніж необхідно для будь-яких дій. Переваги ніхто не отримує. Реформи неможливі. Жодна з цілей не досягається.

 

Проміжні висновки.

Давайте підіб’ємо проміжні підсумки дослідження і подивимося, як виглядає ситуація і чи реальна тепер одна реформа для всіх сфер? Що у влади для цього є, а чого немає:

Чого немає? Немає можливості зберегти владу якщо:

  • Діяти «не так»! Ми вже безперечно знаємо, що у влади, ні за яких умов, немає жодного шансу отримати швидкий результат, а часто і просто будь-який результат, якщо продовжувати проводити в країні більше двох змін одночасно. І навіть дві одночасні зміни, влада може проводити, тільки в самому крайньому випадку. Так що, потрібно шукати тільки одну реформу для всіх сфер життя України.
  • Робити «не те»! У влади немає надії на досягнення мети, якщо проводити зміни, спрямовані на наслідки, а не на причини того стану системи, який ми хочемо змінити. Тому що наслідки неможливо усунути, без усунення причини. Це безглузді витрати часу, ресурсів і праці без шансів досягти мета. Потрібно шукати причину.

Напевно, не потрібно багато часу на аналіз, щоб прийти до висновку, що влада в Україні всі 25 років діє всупереч саме цим заборонам. Відповідно: «Маємо те, що маємо!» (Леонід Макарович Кравчук, вже увійшов в історію як перший Президент України).

А що є? Напевно, у людей, що знаходяться при владі, є бажання зберегти владу на максимально можливий термін.

  • Для цього необхідно домогтися кардинальних покращень у всіх сферах життя країни швидко і одночасно. Будь-яка країна — це система. Дуже велика система, що має в основі одну або дві причини нинішнього стану системи. Щоб досягти бажаного результату, влада повинна змінити ці одну або дві причини таким чином, щоб ВСЯ система одночасно перейшла в нове бажане стан, а всі або переважна більшість вторинних змін були гарантовано позитивними.
  • Чи є у влади для цього можливості? Абсолютний збіг бажань влади з її можливостями: одна, в крайньому випадку, дві одночасні реформи (зміни) в системі для зміни однієї або двох причин. «Так вип’ємо за те, щоб наші бажання завжди збігалися з нашими можливостями!» (Х/ф «Кавказька полонянка», тост).

ВИСНОВОК: Є просте правило управління: «Працювати з тим, що є, а не з тим, з чим хотілося б». Влада знаходиться в ситуації, коли можна працювати з тим, що є і абсолютно реально отримати швидкі одночасні поліпшення у всіх сферах життя України:

  • Однією реформою, якщо нинішній стан системи викликаний єдиною причиною.
  • Однією реформою, якщо у нинішнього стану системи дві причини, але існує можливість усунути їх вплив однією реформою.
  • Двумя одночасними реформами, в тому самому крайньому випадку, коли у нинішнього стану системи дві причини, а усунути їх вплив однією реформою неможливо. Мінус цього варіанту один — при двох реформах результат буде досягнутий повільніше, дорожче і сложніше.

Доповнимо формулювання реформи, щоб в ній все було «те і так»: «Реформа — це ОДНА зміна, проведена владою за один термін повноважень, яка коригує (усуває) ПРИЧИНУ перешкод на шляху того, щоб ВСЯ СИСТЕМА одночасно перейшла в бажаний стан: швидкі кардинальні поліпшення в Україні».

Шлях рішення для однієї умови, а саме: «Якщо влада зможе знайти одну реформу для всіх сфер життя України», ми вже знайшли — ми знаємо, де і як її шукати. Якщо ми знайдемо причину нинішнього стану України ми зможемо швидко і одночасно змінити всю систему країни.

Пошуку рішення для наступної умови: «Якщо влада досягне мети реформи», буде присвячена вся наступна частина. У ній ми сформулюємо мету змін, тобто спроектуємо бажаний стан системи країни. Тому що поки у нас немає мети реформи, ми не будемо знати, на що необхідно міняти систему країни, а значить ми не зможемо знайти причину, яка викликає перешкоди на шляху досягнення мети. Мети немає, перешкод немає, причини немає, що на що міняти не відомо, реформи немає. Щоб знайти причину, нам необхідно порівняти нинішній стан з бажаним. Зрозуміти, чим вони відрізняються і знайти, що заважає досягти бажаного стану. І тільки після цього ми зможемо почати пошук причини. Тільки після виконання всіх цих дій та ідентифікації причини, можна вибудувати одну реформу для всіх сфер життя України. Проектування мети реформи – це та робота, яка програмує, як зміст реформи, так і результат, і майбутню швидкість його досягнення. Цій роботі зазвичай не приділяють належну увагу і в результаті зазнають фіаско.

< Частина 2. Продовження.                Наступна частина >

Оставьте комментарий