Этот текст можно прочитать на русском языке.

Перейти до посторінкового читання.

Увійти в історію реформатором! або Де пробка?

Дослідження про те, чому ми так живемо,
чому влада в Україні завжди втрачає підтримку навіть тих, хто її обрав
а разом з нею і саму владу,
і як все це змінити.

Що робити з цим дослідженням?

Відповідь проста. Читати, хоч це і не дуже розважальний текст. Але дослідження розраховане на людей з будь-яким рівнем підготовки. Все що потрібно для того, щоб читати його – це наявність бажання кардинальних і швидких поліпшень у всіх сферах життя в Україні, а значить і в своїй власній, здоровий глузд, сумніви в можливості змін в Україні в результаті одного лише приходу до влади нових людей і відсутність ілюзій з приводу того, що можна швидко і просто знайти вихід з нинішньої ситуації (зауважте, я не кажу про простоту виходу, він не може і не повинен бути складним, в чому Ви і переконаєтеся, дочитавши останню частину). Це все. Ні, забув, ще може стати в нагоді певна усидливість і концентрація – дослідження об’ємне.

На початку кожної частини Ви можете вибрати мову і те, як Вам зручніше читати, посторінково або однією сторінкою. Дослідження побудовано так, що Ви, навіть при першому прочитанні, зможете вільно вибирати те, що Вас цікавить в першу чергу. А для початку, щоб зрозуміти, про що і навіщо це дослідження, прочитайте «Обов’язкову преамбулу» і в кінці Ви знайдете інструкції, як вибирати те, що цікаво і як переміщатися по тексту.

 

Обов’язкова преамбула.

25 років тому, коли Україна здобула незалежність, то за радянським звичаєм, коли в навантаження до дефіцитного товару, потрібно було купити що-небудь з того, що не користується попитом, разом з незалежністю, Україна отримала і кризу. Ця криза зруйнувала СРСР і в Україні всі ці роки вона зайнята тим же, а ми ніяк не можемо її позбутися. Та й як тут позбутися, якщо вже 26 рік Україна живе сьогоднішнім днем. Ми не знаємо, що буде завтра, та й ніколи нам замислюватися про майбутнє, настільки ми зайняті сьогоднішніми проблемами. А всі останні 25 років, багатюща країна з величезним потенціалом і працьовитими жителями розоряється, перетворюються в убозтво міста, а села в пустки, з країни виїхали в еміграцію або на заробітки мільйони людей. Але ми не пам’ятаємо і вчорашній день – нам потрібно сьогодні кудись бігти і щось робити. Але якщо напружитися і пригадати, що було 5, 10, 15, 20 років тому, то згадається та ж картина, що й сьогодні. Всі 25 років в Україні тривають розмови про необхідність реформ. Різних реформ. Політики кожен раз переконують нас в тому, що саме сьогоднішні реформи — це те, що дійсно змінить життя в Україні. Але проходить час, змін на краще немає, влада втрачає владу, змінюються люди у владі, але й нові політики, як і колишні, продовжують висувати нові і нові рецепти. Їх стільки, що вони перетворюються просто у фоновий шум. Через цей шум забуваються попередні рецепти і все, що залишається, це сподіватися на сьогоднішні реформи. На жаль, в них, як і в попередніх, ми теж не знайдемо, що ж вони принесуть нам в майбутньому – вони розраховані на те, щоб справити враження сьогодні. А дуже хочеться розуміти: «Що кожен з жителів України може отримати в майбутньому?», «Яку країну ми будуємо?», «Як будуть жити наші діти і онуки?» і «Заради якого майбутнього віддають здоров‘я і життя наші воїни?».  

Ця гонка за сьогоднішнім днем, призводить до того, що всі 25 років Україна рухається по замкненому колу. Але це тільки на перший погляд. Насправді, ми рухаємося по низхідній спіралі. Якщо ми спробуємо озирнутися назад, то нам доведеться дивитися вгору, а якщо спробуємо спрогнозувати і заглянути в майбутнє, то побачимо, що дорога веде вниз. Ми вже дуже сильно впали за 25 років і продовжуємо падати, то повільніше, то бистріше, але все одно, вниз і вниз.

НАПЕВНО, ПРИЙШОВ ЧАС ЗУПИНИТИСЬ І ОГЛЕДІТИСЯ ДОВКОЛА. І тоді, напевно, поруч з низхідною спіраллю можна знайти ще одну, але таку, що веде нагору. При певних зусиллях, знайдуться і сходи. А якщо пошукати дуже ретельно, то неминуче буде знайдений швидкісний ліфт для всієї країни. Для пошуку такого ліфта і було зроблено це дослідження, щоб знайти конкретні практичні дії, які зможуть швидко і кардинально поліпшити ситуацію в Україні, щоб реформи прискорилися, стали системними і в результаті, були б отримані бажані результати.

Я стверджую і маю намір продемонструвати цим дослідженням, що:

  • реформи – це дуже швидко;
  • реформи – це неймовірно популярно;
  • реформи – це ніяк і ні в чому не болісно;
  • реформи – це значно простіше, ніж прийнято вважати.

Для цього я маю намір знайти і продемонструвати:

  • що саме з того, що в усьому світі сприймається, як аксіома, в Україні вимагає окремого доказу і в першу чергу, пред’явити саме доказ цієї загальноприйнятої істини (Частина 1);
  • чому Україна, вже 25 років, весь час рухається по колу, чому реформи в Україні – це шлях до втрати влади і що заважає проведенню успішних, ефективних реформ, а також шляхи і методи усунення цих перешкод (Частина 2);
  • чому всі 25 років для України були безцільними і покрокове формулювання мети реформ (Частина 3);
  • що є ключовою причиною нинішнього стану речей в Україні (Частина 4);
  • що саме потрібно змінити в Україні, щоб кардинально поліпшити життя в країні і чому це не було зроблено за 25 років (Частина 5);
  • на що змінити і які дії необхідно виконати щоб забезпечити успішність змін, і те, як зміниться ситуація в країні (Частина 6).

На перший погляд, все перераховане вище може здатись складною проблемою. Але як тільки Ви почуєте: «Це складна проблема і для неї не існує простого рішення!», знайте, Вас дурять. Дурять двічі.

Перший раз дурять, коли говорять: «Це складна проблема». Складні проблеми можуть бути тільки в складних системах. А В РЕАЛЬНІЙ ДІЙСНОСТІ СКЛАДНИХ СИСТЕМ НЕ БУВАЄ. Бувають великі, як завгодно великі. А складних не буває. Складними вони нам тільки здаються. (Далі в дослідженні ми докладно повернемося до питання, чому не буває складних систем).

А другий раз дурять, коли стверджують, що «для неї не існує простого рішення».

  • По-перше, чим складніше здається проблема, тим простіше виявиться рішення (це питання порівняння і не більше).
  • По-друге, складні рішення не працюють (складно готувати, впроваджувати, контролювати і запобігати виникненню нових проблем). Надійність обернено пропорційна складності.
  • По-третє, дійсно, часто не існує простого, але не рішення, а шляху пошуку рішення. І чим більше розмір системи, тим складніше пошук рішення, хоча б виходячи з кількості факторів, які необхідно врахувати при пошуку рішення.

А рішення завжди просте, найчастіше, ще й витончене. Але цей складний пошук на порядки коротше методу проб і помилок. Це дослідження не виняток. На шляху до простого рішення Вам доведеться, як мінімум, прочитати довгий текст. В Україні процес спроб і помилок триває вже 25 років, що незрівнянно з кількома годинами на ознайомлення з цим дослідженням, якщо, звичайно, Вам потрібні швидкі і ефективні реформи в країні. Уявіть, що у Вас зламався якийсь пристрій. Ви намагаєтеся розібратися, в чому причина. І тут хтось, неважливо хто, радить Вам: «Потрібно замінити ось цю штуковину, підкрутити ось тут і все буде працювати, як годинник!». Одразу ж почнете міняти і підкручувати? Навряд чи. Як розумна людина, Ви задасте питання: «Чому? Як? Що?». І будете задавати їх не один раз. Чому саме цю деталь? Чому саме на цю деталь? А як це підкрутити і в який бік? А що вийде, якщо підкрутити в іншу сторону? Як пристрій відреагує на «замінити» і особливо на «підкрутити»? А скільки буде коштувати ремонт? І тільки отримавши всі відповіді на свої питання і переконавшись, що порада обгрунтована, призведе до очікуваного результату і у Вас вистачить коштів, Ви б почали ремонт. Так само і з реформами. Тільки зламався у нас не пристрій, а ціла країна. І якщо Вам одразу запропонувати просте рішення, Ви не повірите в його обгрунтованість, як і чому воно взагалі пов’язано з тим, що відбувається в країні. І пропоноване дослідження – це відповіді на всі питання: «Чому? Як? Що?». Але за 25 років в Україні накопичилася така кількість помилок і негативних явищ, а вони, в свою чергу, призвели до цілих ланцюжків нових помилок і негативних явищ, що давно втрачено розуміння, де причини, де наслідки и як все це пов’язано з реформами. І в дослідженні приділено найпильнішу увагу таким факторам, які, на перший погляд, не мають прямого відношення до реформ. На них, через їх начебто незначущість, рідко звертають увагу. Але ці чинники, якщо їх не врахувати, справляють, без перебільшення, руйнівну дію на процес досягнення будь-яких цілей. Це дослідження не «зрада» і не «перемога», це доказова логічна побудова, здійснена з метою розібратися, що на практиці робити з усім, що відбувається в Україні.

Це дослідження, як і будь-яка логічна побудова, базується на вихідних посилках. Їх всього чотири і вони будуть сформульовані в міру необхідності. У 2014 році відразу після виборів до Верховної Ради, один з новообраних депутатів, який виграв вибори під гаслом термінових і невідкладних реформ, в приватній бесіді сказав приблизно наступне: «А тепер потрібно донести до кожного виборця, до кожної бабусі, що реформи, це процес тривалий і чекати швидких результатів не варто». Що це було? Реальна оцінка ситуації? Чи зловмисність? Сам я схиляюся до першого варіанту, хоча вважаю, що більше шанувальників збере другий варіант. І все ж, я не став би говорити про зловмисність, принаймні, поки не виключений перший варіант. Хоча б тому, що зловмисність змінити не вийде і в дослідженні можна ставити крапку.

Вихідна посилка 1: Дослідження базується на презумпції відсутності зловмисності. Причиною повільної зміни ситуації, негативних результатів або відсутності результатів, як правило, є дуже прості речі, наприклад, помилки при прийнятті рішень, які зроблені через:

  • інерцію мислення;
  • попередній досвід, який не підходить до поточної ситуації;
  • відсутність знань;
  • невміння застосовувати знання.

Все інше є наслідком цих помилок. Тільки в разі, коли:

  • відомі всі помилки,
  • доведено, до яких наслідків вони призводять,
  • відомо, як виправити помилки,
  • відомо, як зміниться ситуація після виправлення цих помилок,

але дії для виправлення цих помилок не застосовуються, можна говорити про те, що ситуація є навмисно створеною і навмисно не виправляється.

Дослідження проведено не на замовлення, без спонсорів, грантів і взагалі, без будь-якого зовнішнього фінансового, політичного, ідеологічного та смислового впливу. У дослідженні, всі міркування, висновки і логіка причинно-наслідкових зв’язків, представлені в загальному вигляді, без прив’язок до конкретних персоналій, посад і центрів впливу, за винятком екскурсів в історію. Висновки, рішення і запропоновані практичні дії справедливі тільки для існуючої ситуації, і будуть результативними, тільки при реалізації їх в повному обсязі. Часткове застосування не призведе до запланованого результату.

У дослідженні використовувалися методики «Теорії Обмеження Систем» Е. М. Голдратта. Еліяху Моше Голдратт (31.03.1947 — 11.06.2011), Ізраїль, бакалавр (фізика) Тель-Авівського університету, магістр і доктор філософії Бар-Іланський університету. У пропонованому тексті цитати доктора Е. М. Голдратта позначені: (Д-р Голдратт).

Дослідження розглядає, до найдрібніших деталей, всі сторони реформування України і націлене на пошук і усунення максимальної кількості помилок і перешкод, як тих, що вже є, так і тих, які можна спрогнозувати, щоб не шукати способи їх усунення при проведенні системних реформ, якщо вони коли-небудь почнуться, а працювати тільки з тими, які можуть виникнути вже після початку змін (а вони будуть точно). Проте, дослідження побудовано таким чином, що Ви можете не вникати в ті питання, які Вам не цікаві або нецікаві в даний момент, тому що Вам в першу чергу хочеться дізнатися, наприклад, що є ключовою причиною нинішнього стану України. Будь ласка, така можливість у Вас є! Починайте читати Частину 1, а далі в тексті, Ви зустрінете посилання і зможете пропустити те, що Вам не дуже цікаво. Якщо Ви скористаєтеся цією опцією, Ви, практично, нічого не втратите, можливо трохи порушиться цілісність розуміння відповіді на питання: «Чому саме так?», хоча я і залишив в тексті невеликі пояснення, але у Вас залишиться можливість у будь-який момент повернутися до пропущеної інформації через меню сайту

 

Частина 1. Питання, проблематика, визначення.

Формулювання проблеми або Питання без відповідей і два визначення.

Приводів для початку цього дослідження було три. Перший, це концепція Олега Пономаря «Вітрина», яка викликала декілька питань: «А чи можна «Вітрину» реалізувати в Україні на практиці? Якщо так, то як? А головне, що саме потрібно зробити, щоб реалізувати її швидко?». Другий привід, це пост в Facebook Даніїла Моніна з питанням: «Що на Вашу думку є найвужчою ланкою економіки України, що стримує її зростання?». Коли я почав писати відповідь в коментарі, зрозумів, що в коментар відповідь не вміститься. Вирішив написати окремий пост, але трохи пізніше я зрозумів, що я не знаю, що є найвужчою ланкою і що її ще необхідно знайти. І саме цей пошук відображений в дослідженні. А останнім приводом, дещо формальним, стало питання яке з’явилося, коли я обдумував, з чого починати пошук: «Чому за 25 років в Україні ніхто не увійшов в історію, як реформатор?». Відповідь на нього, на перший погляд, очевидна: немає реформ – немає і реформатора в історії. Але реформи є. Їх щонайменше намагаються проводити всі останні 25 років. Але справа не в тому, є реформи чи їх немає, а в результаті, який був отриманий в процесі реформування. І в тому, як населення України оцінює цей результат. Оцінка результатів будь-якої дії формується при порівнянні бажаного результату з отриманим на практиці. А головне, чого хоче будь-яка людина — це жити краще. І не через 10 років, не через 5, не завтра, а СЬОГОДНІ! Значить, щоб хтось увійшов в історію реформатором, він повинен не на словах, а на практиці, отримати такі результати реформ, які кардинально поліпшать життя в Україні. Настільки поліпшать, що вдячне населення України не тільки повністю підтримає ці реформи, а й буде вимагати «продовження банкету», тобто продовження реформ. А самому реформатору буде готове поставити пам’ятник за життя. Людям байдуже, хто увійде в історію, важливі тільки результати реформ і швидкість їх отримання. А значить для кожного жителя України гранично важливо швидко знайти такого реформатора, виростити, навчити або змусити стати реформатором.

Так ось, з реформами, як і з результатами реформ, в Україні не густо. Щоб нам не було потрібно витрачати час на суперечки і довго підраховувати скільки ж було проведено реформ, давайте визначимося, що ми будемо вважати «реформою». У цьому дослідженні я буду давати визначення кожному поняттю, щоб уникнути ситуації, коли вимовляючи одне і теж слово, особливо звичне, часто вживане слово, різні люди мають на увазі різні речі. Отже два визначення:

Реформа. Щоб уникнути протиріч, з безлічі існуючих, пропоную використовувати найбільш жорстке визначення, побудоване на підрядковому перекладі. «Реформа може трактуватись, як «re-» і «form», тобто зміна форми, зміна змісту або суті чого-небудь (будь-якого об’єкту реалізації реформи). Реформа передбачає суттєві зміни в механізмі функціонування об’єкту, можливо зміну основоположних принципів, що ведуть до принципово нового результату і отримання принципово нового об’єкту. Не варто ототожнювати поняття Реформа з «удосконаленнями» або «модернізацією». Реформа в такому випадку є, по суті, корінний перелом усталених процесів, традицій, тощо. Саме таке, більш жорстке трактування поняття Реформа, використовується в історичному аспекті.» (посилання). І якщо виходити з цього визначення, то за всі 25 років незалежності в Україні проведена ОДНА-ЄДИНА РЕЗУЛЬТАТИВНА СИСТЕМНА РЕФОРМА. І навіть вона була проведена неповністю і вельми специфічно (про неї докладно в Частині 4).

Реформатор, який зможе увійти в історію. Історія — дама вимоглива. Її цікавлять тільки перші. І запам’ятає вона тільки перших. У нашому випадку, щоб увійти в історію, реформатор повинен зробити те, що не змогли зробити до нього. Швидко і кардинально реформувати Україну. Для цього потенційний реформатор повинен відповідати двом необхідним умовам:
Перша необхідна умова: Мати владу. Тому що без влади неможливо провести реформи в країні. Заклик політиків, звернений до населення: «Почніть реформи з себе!», як би так сказати по-м’якше, не несе за собою практичних наслідків. Без влади реформи не просто неможливо провести, їх навіть почати неможливо. Можна продумати, спроектувати, а ось провести неможливо. І не важливо, хто буде їх проводити: президент, прем’єр, парламент або спеціально обрана колегія реформаторів. Колегія = збори = хунта, іспанською :-). Головне, щоб у них були законні повноваження, що дозволяють здійснювати зміни в країні, тобто щоб вони мали владу. Мати владу, означає, в тому числі, і зберегти владу, тобто не втратити владу в результаті реформ. Втрата влади в результаті проведення реформ, робить сумнівним входження в історію. По-перше, якщо влада втрачена, це означає, що виборці не хочуть продовження поточних реформ, щось їх не влаштовує в діях реформатора, або результати, або швидкість, або нові проблеми, які з’явилися після реформ, або якісь негативні, з точки зору виборців, дії реформатора, часто навіть не пов’язані з реформами. А по-друге, результати навіть найуспішніших реформ, але отримані вже при наступній владі, будуть віднесені громадською думкою на її рахунок, чому наступна влада посприяє по-максимуму.
Друга необхідна умова: Швидко, за один термін владних повноважень, на практиці досягти кардинальних поліпшень життя в Україні. Тому що тільки люди визначають, хто гідний сторінки в підручнику історії. А для жителів України головним є кардинальне поліпшення життя в Україні. Повторю: Поліпшення вже сьогодні. І якщо таке поліпшення не досягнуто протягом першого терміну владних повноважень, то другого може і не бути.

Зверніть увагу, в обох випадках, або необхідна умова, або вихідна посилка містять в собі загрозу втрати влади. Тобто невиконання будь-якої з необхідних умов або неповне їх виконання призведе до втрати влади. І цьому моменту необхідно приділити особливу увагу.

 

Про особисті зацікавленості. або Основний принцип демократії.

Почнемо з наступної вихідної посилки:

Вихідна посилка 2: Щоб домогтися успіху в будь-якому виді діяльності, у того, хто цією діяльністю зайнятий, обов’язково повинна бути особиста зацікавленість.

Про особисту зацікавленість кожної людини ми вже говорили — це жити краще. І щоб ця зацікавленість була задоволена, необхідні успішні реформи від влади. А це означає, що виборці будуть міняти політиків у владі до тих пір, поки не знайдеться той, хто на практиці зможе домогтися поліпшення їхнього життя.

А в чому зацікавлена ​​влада? У тих, хто багато років йшов до вершин влади, втім, як і у тих, хто випадково потрапив у владу, практично у 100% випадків, є єдина особиста зацікавленість: ЗБЕРЕГТИ ВЛАДУ. Для чого потрібна влада і як вона використовується, це другорядне, головне зберегти. І не важливо, про яку владу ми говоримо, будь-яку з колишніх, нинішню або майбутню, хто б не прийшов до влади. Завдання збереження влади виникає на наступний день після перемоги у виборах, а спроби розв’язати цю проблему тривають до остаточного затвердження результатів наступних виборів. Але в яких би великих зовнішньо- і внутрішньо- політичних іграх не брала б участь влада, під час виконання владних повноважень, все одно, її переобрання залежить виключно від голосів виборців на виборах. І щоб влада про себе не думала, і на який би п’єдестал не піднімало її оточення, але якщо зацікавленість населення в поліпшенні життя не задоволена в належній мірі, виборці будуть шукати і вибирати тих, хто на їхню думку, може домогтися поліпшення.

В історії чимало прикладів цього. Наведу, на мою думку, найпереконливіший. Потсдамська конференція 1945 року лідерів Великої трійки країн переможниць почалась у складі Сталіна, Трумена і Черчілля, а закінчувалась вже з новим прем’єр-міністром Великобританії Клементом Еттлі. Навіть титанічна робота Черчілля під час війни, заслуги при організації оборони Великобританії, віртуозні дипломатичні ходи при створенні Антигітлерівської коаліції і лаври переможця не забезпечили йому збереження влади. Люди, яким доводилося багато від чого відмовлятися у воєнний час, після закінчення війни хотіли тільки поліпшення життя і бажано якнайшвидше. Кабінет міністрів Черчилля, переміг у війні, але не зміг миттєво перебудуватись на режим мирного часу і продемонструвати хоча б тенденцію до поліпшення. Плюс пам’ять про жорсткі рішеннях під час війни, які були необхідні, але навряд чи сприймалися населенням із захопленням… І виборці під час виборів вирішили, що в мирний час інші впораються краще. В результаті, Черчілль втратив владу, посаду прем’єра і покинув конференцію, втративши можливість брати участь у прийнятті історичних рішень, які сформували повоєнний світоустрій. Ніякі окремі минулі успіхи влади, навіть такі, як перемога у Другій світовій війні, не гарантують переобрання, тому що влада, в очах виборців, відповідальна за стан країни вцілому на момент виборів і в першу чергу за поліпшення життя виборців.

Таким чином, рішення задачі збереження влади, безпосередньо пов’язане з досягненням поліпшень життя виборців. І якщо успішні реформи є єдиною можливістю гарантовано досягти поліпшень, то вони ж є і єдиним способом зберегти владу. А значить, успішні реформи, це об’єкт особистої зацікавленості не тільки населення, а й влади. На збігу особистих інтересів влади і населення, і побудована демократична система. Але всі дії нашої влади за останні 25 років, переконують в тому, що для України, справедливість цього принципу вимагає окремих доказів. Змінити особисту зацікавленість ні влади, ні населення неможливо. А значить необхідно довести справедливість рівняння: «успішні реформи = гарантоване збереження влади». На сьогодні всі частини цього рівняння дуже далекі від сформульованих:

  • «=». Знак рівняння між реформами і збереженням влади, для політиків в Україні не є безперечним. Для них реформи і збереження влади — це дві різні, часто взаємовиключні цілі. А при наявності декількох цілей, між ними неминуче виникнуть конфлікти і, як наслідок, компроміси, зовнішні і внутрішні зобов’язання, які унеможливлюють повноцінне досягнення жодної з цілей. Більш того, при виборі між реформами і збереженням влади, завжди буде вибиратися збереження влади. І якщо у влади з’явиться хоча б найменше побоювання, що якісь реформи можуть нести загрозу збереженню влади, то на ці реформи можна не розраховувати — весь час, всі сили і всі ресурси будуть спрямовані на вирішення завдання збереження влади. На реформи нічого вже не залишиться. А загрозу збереженню влади реформи можуть нести тільки в одному випадку, якщо вони не ведуть до поліпшень життя виборців.
  • «Успішні реформи». Реформаторські процеси в країні заперечувати неможливо. На жаль, ці процеси повільні і фрагментарні. Але населення цікавлять не процеси, а результати — поліпшення життя. А результати поки невтішні. Та й сама влада, схоже. не вірить в можливість не тільки швидких поліпшень, а поліпшень взагалі. Можна наводити багато доказів цієї тези, але я думаю вистачить одного. В Україні регулярно повторюється одна і та ж ситуація: приблизно за рік до виборів, припиняються будь-які активні дії з реформування будь-чого. Влада починає готуватися до виборів. Потрібно збільшувати популярність, намагатися сподобатися виборцям, боротися за підвищення рейтингів. А значить не допускати жодних непопулярних кроків. Популярність реформам в очах виборців можуть принести тільки помітні поліпшення в їх житті. Але влада впевнена в тому, що результати реформ ОБОВ’ЯЗКОВО будуть непопулярні і болючі, і зупиняє реформи. Якби у влади була гарантія, що реформи принесуть їй голоси виборців, то останній рік перед виборами вона проводила б їх в режимі 365 днів на рік/7 днів на тиждень/24 години на добу і ще докуповували б часу до доби. Весь час, всі сили і всі ресурси були б спрямовані виключно на отримання успішних результатів реформ.
  • «Гарантоване збереження влади». За відсутності поліпшень, влада має докладати додаткові зусилля для збереження своїх позицій, звичайно, за рахунок реформ. Ці зусилля покликані компенсувати недостатність або відсутність результатів основної діяльності влади. Зазвичай, вони вкрай неефективні: вимагають великих витрат часу і фінансів, проводяться паралельно з основною діяльністю влади або замість неї, але ніколи не дають гарантій збереження влади.

Щоб довести рівняння «успішні реформи = гарантоване збереження влади» нам спочатку доведеться переконатися в справедливості цієї рівності, тобто довести, що знак рівності тут не тільки абсолютно доречний, але й єдино можливий. Знак рівності виключає навіть найменшу необхідність для влади розглядати реформи і збереження влади, як різні цілі, і робити вибір між ними. Наступним кроком буде доказ того, що швидкі успішні реформи можливі, що вони неминуче приведуть до швидких кардинальних поліпшень життя в Україні і що це не так складно, як розповідають. Для цього необхідно знайти, що потрібно змінити в діях влади, щоб реформи стали ефективними, а значить успішними (де ефективність — це швидкість досягнення мети, з мінімальними витратами, без урізання мети за змістом), на що змінити і як забезпечити результативність змін. Щоб в результаті змін, реформи неминуче приводили не просто до поліпшень, а до кардинальних поліпшень, що  означало б невідворотнє і гарантоване збереження влади. І тільки потім переходити до змісту реформ.

Таким чином, дослідження, по суті, розділене на два, практично, незалежні дослідження:

  • Перше присвячено управлінню змінами (change management) і складається з Частини 2 і Частини 3. Воно дуже важливе і досить об’ємне. У ньому дуже докладно розглянуті системні помилки при проведенні реформ в Україні, які були здійснені в минулому і відбуваються зараз, і те, як усунути ці помилки. І якщо Ви, по роду своєї діяльності, не занурені в цю тему, то можна швидко втратити інтерес і занудьгувати.
  • Друге ж дослідження присвячене причині нинішнього стану країни і тому, як швидко поліпшити цю ситуацію. Воно складається з Частин 4, 5 і 6. Воно теж дуже важливе, а ще й цікаве. Воно буде цікаве буквально всім, без винятку. Крім, звичайно, тих кого не цікавлять поліпшення життя в Україні.

З якого дослідження починати читати, не дуже принципово. Послідовність була важлива при проведенні дослідження і без першого не було б другого, тому що друге базується на висновках першого. А порядок читання, практично, не важливий:

  • Якщо Вам важлива послідовність і Вам цікаві всі деталі, просто продовжуйте читати далі;
  • Якщо справедливість рівності «успішні реформи = гарантоване збереження влади» у Вас не викликає сумнівів (хоча я все одно рекомендував би дочитати Частину 1 до кінця і переконатися ще раз), а детальний розбір і усунення системних помилок в методах проведення реформ і при формулюванні їх цілей, не входить в коло Ваших інтересів, можете відразу перейти до Частини 4. У ній Ви зможете дізнатися, що є ключовою причиною нинішнього стану України, а в наступних частинах, як її змінити, на що змінити і як забезпечити результативність змін;
  • Якщо Вам цікаві цілі реформ, переходите до Частини 3;
  • Якщо ж Ви хочете переконатися в справедливості рівності «успішні реформи = гарантоване збереження влади», дочитайте Частину 1 до кінця, там будуть такі ж посилання для переходів до Частини 3 і Частини 4.

І кілька рекомендацій. Продовжити читати Частину 1, я обов’язково рекомендував би взагалі всім, а особливо тим, хто вже має владу або збирається брати участь у виборах для отримання влади. Частина 2 і Частина 3 будуть цікаві всім, хто зараз проектує та/або проводить реформи або збирається це робити в майбутньому. А ще, я б настійно рекомендував прочитати Частину 2 і Частину 3, керівникам і власникам бізнес структур, помилки при проведенні поліпшень роботи підприємств ті ж, що і під час проведення реформ, а помилки в бізнесі це гроші і часто чималі. Всі, хто не належить до цих категорій, можуть прийняти рішення після прочитання короткого викладу цих частин на початку Частини 4.

 

Зберегти владу! або Дуже проста логіка.

Я стверджую і маю намір продемонструвати, що:

  • між «успішними реформами» і «збереженням влади» є нерозривний зв’язок,
  • цей зв’язок можна описати тільки знаком рівності «=»,
  • в результаті проведення «успішних реформ», неминуче відбудется «гарантоване збереження влади».

Для цього нам знадобиться ще одна вихідна посилка:

Вихідна посилка 3: Дослідження може привести до висновків, що мають перспективу практичного застосування і отримання запланованих результатів, тільки в разі, якщо воно побудовано виключно на встановлених незаперечних фактах і поведінкових реакціях, властивих переважній більшості людей.

Не дивуйтеся, якщо ці факти, поведінкові реакції і логіка, побудована на них, здадуться Вам дуже простими і самі собою зрозумілими. І що все це, Ви знали і без цього дослідження. Дійсно, це прості загальновідомі істини, Ви дійсно їх знаєте, але швидше за все, кожну окремо. А якщо подивитися на них в процесі взаємодії і впливу одного на інше, можна виявити дивовижні речі. Більш того, якщо не брати до уваги цей взаємний вплив, через простоту і загальновідомість, то з цього і починаються помилки. Прості і незначні, але саме вони призводять до великих і системним. А щоб отримати великий результат, потрібно усунути всі помилки, навіть найменші. А для цього потрібно бачити всю картину в цілому, що, з чим і як взаємодіє. І що з цього виходить.

Почнемо з уже встановленого факту про наявність особистої зацікавленості (На номера не звертайте особливої ​​уваги. Вони потрібні тільки для того, щоб коли я попрошу звернути увагу на твердження 101, Ви мали можливість швидко його знайти). Отже, твердження 101:

Владу законним способом можна отримати тільки в результаті виборів: обратися вперше, повернути владу після її втрати або переобратися, перебуваючи у владі, тобто зберегти владу. У будь-якому з цих випадків, необхідно отримати більшість голосів виборців. Таким чином другим встановленим фактом буде наступне твердження:

І тепер нам не обійтися без останньої вихідної посилки. Вона дасть нам метод, за допомогою якого будемо доводити справедливість нашого рівняння:

Вихідна посилка 4: Ми живемо в світі, де все пов’язано жорсткими причинно-наслідковими зв’язками. У будь-якого явища, з яким ми стикаємося, обов’язково є причина, а воно, у свою чергу, є причиною інших явищ. А будь-яка дія, яку здійснюють відносно будь-якого об’єкта, неминуче викличе реакцію, тобто наслідки, у всіх пов’язаних об’єктах, незалежно від того, чи відомі нам ці зв’язки і наслідки, чи ні.

Давайте з’єднаємо твердження 101 і 102, тому що вони діють пов’язано. Якщо «Будь-яка людина або партія, що прийшли до влади, завжди хочуть зберегти владу» і якщо «Законно можна прийти до влади, тільки отримавши більшість голосів виборців під час виборів», то одночасний вплив цих факторів, неминуче призведе до твердження 201:

Погодьтеся це дуже проста логіка. Але вона залежна від голосів виборців. Розглянемо логіку дій виборців. Вона ще простіше, я б навіть сказав, проста до примітивності. Якщо твердження 201 передбачає продовження логічного ланцюжка, важливі умови, в яких діє влада, як ці умови впливають на дії влади, на чому влада повинна зосередити свої дії і з чого їх починати, то логіка дій виборців уміщується в чотири твердження. Ми вже кілька разів говорили про те, чого хоче кожна людина. А раз мова йде про вибори нам важливо і те, як ця людина поводиться в ролі виборця. Це і є наступний факт:

Твердження 104, це констатація особистої зацікавленості виборців і їх поведінкової реакції. Якщо перша частина твердження 104 висуває єдину вимогу — «жити краще вже сьогодні», то з другою частиною твердження 104 не все так однозначно. Вона містить слова «готовий голосувати», «зможе поліпшити» і «на його думку». «Готовність» не обов’язково тягне за собою дію. «Зможе» — оціночна категорія. Якщо не продемонстровані практичні результати, причому саме в цьому виді діяльності і саме в подібних умовах, то вибір між «зможе» або «не зможе», це виключно питання довіри чи недовіри до слів. «Поліпшити» додає ще більше невизначеності, тому що «поліпшення» кожен розуміє по-своєму. А ще й «думка» — фактор далеко не завжди раціональний. «Думка» мінлива. Вона піддається впливу емоцій, інших думок, реклами, агітації та пропаганди. Власне, наявність в твердженні 104 неоднозначності, невизначеності і нераціональності, і робить затребуваною всю індустрію передвиборних маніпуляцій, реклами і агітації, як інструменту мобілізації «готовності», переконання в тому, що «зможе», демонстрації, що саме це і є «покращення», впливу на «думку» і боротьби за «думку». Але ця боротьба можлива тільки в разі, коли в результаті діяльності влади, поліпшення життя виборців відсутні або незначні.

Виборці незадоволені, шукають рішення, як швидко поліпшити життя. «Думка» виборців знаходиться в емоційній сфері і надзвичайно вразлива до впливу ззовні, чим опоненти влади і користуються. Для опонентів влади немає більш сприятливих умов, ніж відсутність або погані результати діяльності влади. Вони критикують владу за відсутність або недостатність поліпшень, що збігається з оцінкою більшості населення і має підтримку у виборців. На цьому тлі опоненти і пропонують швидке рішення — обрати саме їх, тобто передати владу новим особам (неважливо були вони у владі раніше чи ні). І варто тільки дати їм владу, як життя зміниться, немов за помахом чарівної палички.

Але нові обличчя у владі не обов’язково новий результат і зовсім вже не обов’язково поліпшення. Взагалі, надії на те, що варто поміняти місцями людей у владі і все зміниться, дуже популярний рецепт, його ще І.А. Крилов в «Квартеті» змалював в особах. Але як і раніше цей рецепт не працює і результату не дає. Важливо не хто робить, а що і як. За 25 років вже п’ятий президент, прем’єрів в рази більше, а депутатів взагалі не злічити, але будь-яка нова влада в Україні, як і всі попередні за 25 років, не досягає поліпшень і все починається спочатку: виборці шукають, хто ж, нарешті, зможе поліпшити їхнє життя, вибирають чергових нових людей, а діючій владі знову не вдається зберегти свої позиції у владі. Схему читати знизу вгору.

Виборці завжди користуються цією простою, але залізною і адекватною логікою: немає поліпшень — немає і влади, передайте далі і проходьте по салону. Ця логіка, яка складається з чотирьох фактів, що, втім, не ставить під сумнів її «залізність» і адекватність, абсолютно неприйнятна для влади. Але саме те, що результати діяльності кожної влади раз по раз повертають виборців до твердження 103, і змушує Україну 25 років рухатися по замкненому колу. А в умовах кризи, отриманої в навантаження, замкнене коло стає низхідною спіраллю. Особливість замкненого кола в тому, що воно саме себе підживлює: з кожним обертом повторюються одні й ті ж обіцянки, одні і ті ж дії, одні і ті ж результати, з кожним обертом все швидше і швидше населення впізнає те, що проходили вже не раз, швидше починає проявляти невдоволення, а час, що залишився до виборів невдоволення поглиблюється. Кожна наступна влада починає працювати зі все більш негативного стартового ставлення населення. І з кожним обертом скорочується час, який населення готове надати владі і чекати перших результатів. До речі, саме за цією схемою втратив владу Черчилль. Запам’ятайте, будь ласка, цю схему, нам ще доведеться до неї повертатися.

Якщо Ви помітили, в цій схемі два замкнених кола. Одне замикає всю схему, а друге закільцьовує твердження 103 і 200 (з одного боку 200, це прямий наслідок 103, а з іншого, кільце замикається через «І»). Траєкторія цього кола дуже коротка, оберти по ньому дуже швидкі. А так як в ньому замкнені взаємини влади і опонентів, то наявність цього замкненого кола пояснює традиційне стрімке наростання критики дій влади з боку опонентів без будь-яких обмежень. Будь-яка критика завжди негативно позначається на підтримці і на електоральних перспективах влади, а обгрунтована тим більше. Цим пояснюється жорсткі реакції влади на критику і спроби огризнутися.

Але ми вже встановили: «Щоб переобратися, влада має діяти таким чином, щоб як мінімум, зберегти голоси тих, хто її обрав, а як максимум, залучити нових прихильників», а для цього необхідно розірвати обидва замкнутих кола. Розірвати обидва кола влада може, тільки змінивши твердження 103. Твердження 103 — це єдина змінна в цій схемі, яка змінюється в залежності від результатів діяльності влади. Твердження 104 є безперечним фактом, маніпулювати ним можна, змінити не вийде. А твердження 200 — наслідок твердження 103 і змінюється разом з ним. І щоб побачити логіку дій, необхідних для збереження влади, нам доведеться зробити єдине припущення і подивитися, що з цього вийде. Ми змінимо зміст твердження 103 на прямо протилежний:

Твердження 200 втрачає актуальність і усувається: критикувати за відсутність поліпшень, опоненти вже не можуть. Це не означає, що критикувати не будуть. Будуть. Навіть, якщо усунути взагалі всі приводи для критики, вигадають, збрешуть, а критикувати будуть. Але не за відсутність поліпшень. А якщо поліпшення, які вже досягнуті владою, значні, а тим більше кардинальні, то реакції виборців змінюються настільки ж кардинально. «Поліпшення» вже є. Те, що «зможуть» вже доведено. «Думка» виборців стає надзвичайно раціональною. В руках вже є цілком відчутний журавель, плюс завдяки пред’явленій стратегії, проглядаються на підході ще й двійко наступних, а опоненти пропонують обміняти журавлів на щось, що ще десь високо в небі і не відомо, чи прилетить воно взагалі. У цьому випадку змінюється і «готові»: тепер не просто «готові голосувати», а «готові» захищати, як те, що вже є в руках, так і те, до чого трохи пізніше напевно зможуть дотягнутися. У цьому випадку, будь-які слова критики і агітації з боку опонентів влади гарантовано програють реально досягнутим владою поліпшенням. Це і є «Логіка збереження влади». І вона вміщується в три факти:

Подивіться, як кардинально змінилось твердження 204. Тепер виборці віддадуть голоси не опонентам влади, а гарантовано підтримають владу з абсолютно зрозумілою умовою збільшення переваги над опонентами. А наявність замкненого кола дозволяє політичному лідерові чи партії зберігати владу практично нескінченно (наприклад, М. Тетчер — 11 років прем’єр-міністр, А. Меркель — канцлер з 2005 року), як мінімум поки зусиллями влади не зміниться зміст твердження 103. «Логіка збереження влади» та твердження 204 тепер і є гарантією збереження влади. Гарантією надійніше страхового полісу найнадійнішої страхової компанії. Зруйнувати її не в змозі ніхто і ні за яких умов. Єдиний, кому це під силу — це сама влада. А з завданням знищення гарантій переобрання будь-яка влада в Україні завжди справлялась відмінно.

Але нам час повернутися до реальності, адже «Логіка збереження влади» побудована на припущенні. В дійсності твердження 103 виглядає наступним чином:

Поки влада не досягла поліпшень життя, «Логіка збереження влади» їй недоступна. Але кожна влада прагне не втратити владу (101). Їй необхідно вдаватися до якихось дії, щоб досягти поліпшень життя виборців. «Логіку дій для збереження влади» ми і розглянемо. А поки влада прагне досягти поліпшень, виборці займають вичікувальну позицію. Потрібно сказати, що виборці завжди чекають покращень до останнього. І користуються «Логікою дій виборців» тільки під час виборів, коли зрозуміло, що ніяких поліпшень вже не буде. Навіть під час Революції Гідності висів плакат з текстом: «Поймите нас. Задолбало!». Це теж було очікування. Очікування адекватності влади.

Щоб зрозуміти, як повинна діяти влада, нам необхідно врахувати умови, в яких вона діє. Тут ніяких несподіванок. Навряд чи на планеті можна знайти владу, що обирається, яка б діяла в комфортних умовах:

Якщо подивитися, як ці умови впливають на дії влади щодо збереження своїх позицій, то висновок з твердження 202 можна зробити тільки один – влада повинна діяти. І діяти максимально швидко:

Якщо об’єднати твердження 201, 203 і 204, то однозначним результатом стане твердження 302:

«Зосередитись» означає, що у влади повинна бути одна-єдина мета — швидкі кардинальні поліпшення життя, щоб була виключена будь-яка, навіть найменша необхідність відволікатися на якісь інші цілі, тому що при спробах досягнення кількох цілей, не вдається досягти жодної з них. І «зосередитися» доведеться, тому що тільки досягнення мети «швидке кардинальне поліпшення життя» гарантує владі переобрання. А для досягнення поліпшень є єдиний метод – реформи. Цей факт зафіксовано в твердженні 403:

І тут потрібне уточнення. В Україні склався консенсус: «Реформи (зміни) необхідні, але вони неодмінно болючі і обов’язково непопулярні». Ми хочемо від реформ змін на краще, але очікуємо погіршень. Немає логіки! Тут приховані лукавість або омана. Лукавість від небажання змін, а в оману вводить наш власний досвід. Краще за всіх цей досвід сформулював В.С. Черномирдін: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди!». Тобто, ми впевнені, що будь-яка спроба проведення змін, практично завжди, призводить до негативних результатів або викликає побічні негативні ефекти, які роблять ситуацію не краще, а часто, навіть гірше, ніж до спроби змін. Нас же, насправді, цікавлять не будь-які зміни, а тільки і виключно поліпшення, «тому що поліпшення — це завжди зміни, а зміни — далеко не завжди поліпшення!» (Д-р Голдратт). А значить реформи, які нам потрібні — це тільки ті зміни, які ведуть до поліпшень. Кардинальних поліпшень. А поліпшення не можуть бути болючими, а тим більше непопулярними.

Наступний крок повинен дати розуміння, з чого починати реформи. Виборці хочуть поліпшень. Але яких саме? З чого починати? Що для них важливо? Які сфери життя для них є пріоритетними? Ці питання не мають відповідей. Намагатися їх знайти, безперспективне і безглузде заняття. Я наведу приклад. Уявіть, що Ви власник або директор якогось підприємства. Ви дбаєте про своїх співробітників. І у Вас з’явилася обмежена сума, яку можна направити на поліпшення умов праці, але тільки в одному відділі. Але Ви ще й демократичний керівник. І Ви оголосили, щоб колектив сам вирішив, тобто прийшов до спільної думки, який відділ більше інших заслуговує поліпшень. Вас чекає низка делегацій з аргументами, що саме їх відділ заслуговує поліпшень, тому що внесок саме їхнього відділу в діяльність підприємства найбільший і унікальний. І на додаток, геть зіпсовані відносини між відділами. Знайти кращий спосіб, щоб ускладнити собі життя, важко. Але хіба нас коли-небудь зупиняли труднощі, особливо, якщо це стосується ускладнення життя собі і оточуючим? Можна ще запропонувати прийти до спільної думки, як же повинні виглядати ці поліпшення. Тепер посваряться не тільки відділи, а й люди всередині відділів. Все це буде відбуватися з однієї причини:

Коли у кожної людини свої пріоритети, обґрунтовані пріоритети, то кожен вважає себе і свою справу більш важливими і головними. Факт, викладений в твердженні 301, відображений в прислів’ї: «Де два українці — там три гетьмани». Домовитись і виробити спільну думку не вдасться ні за яких умов. Кожна людина розуміє «поліпшення» по-своєму, для кожного «поліпшення» дуже індивідуальне:

Але рано чи пізно Вам набридне весь цей бедлам. Ви приймете рішення авторитарно і виберете відділ для поліпшення. А також самі визначите форму поліпшення. У цьому відділі всі будуть задоволені, що вибрали їх відділ, але форма поліпшеня, напевно, буде піддана критиці, а Ваша адекватність сумніву. А всю решту колективу Ви занурите в невдоволення, розчарування у Вашій справедливості і в підозри з приводу того, що Ваш вибір не був безкорисним. А не потрібно затівати демократію, якщо не готові керуватися нею завжди і в усьому або не потрібно прагнути на керівні позиції там, де вже є демократичні процедури. Тому, або з самого початку потрібно забути про демократію, або якщо вже запустили демократичні процедури, а скасувати їх, без шкоди для керівництва і підприємства в цілому, вже буде неможливо, то в умовах демократії доведеться покращувати умови на всьому підприємстві в усій країні і для всіх одночасно, причому саме так, як кожен сприймає поліпшення:

Можна, звичайно, спробувати з’ясувати найбільш пріоритетні пріоритети за допомогою опитувань. Але наскільки ці пріоритети будуть реальними, це питання виключно віри замовника опитування. Віри в людей. Адже висновки за результатами опитувань формулюють, виходячи з двох припущень: 1. «Опитуваний розуміє, про що його запитують»; 2. «Опитуваний говорить правду». А якщо ще згадати провали опитувань під час Brexit і виборів в США, то будувати на таких даних стратегію дій по збереженню влади, я думаю, не зовсім розумно.

Таким чином: Якщо для того, «Щоб не втратити підтримку, влада повинна зосередитися на досягненні швидких поліпшень життя виборців, а щоб привернути нових прихильників, на досягненні швидких кардинальних поліпшень» (302) і якщо «Поліпшити життя в країні влада може тільки з допомогою реформ» (403), і якщо «Всі вимоги людей, в сумі дають необхідність поліпшень в усіх сферах життя країни одночасно» (402), то єдиний можливий висновок: «Для того, щоб влада не була втрачена, діюча влада повинна проводити реформи в усіх сферах життя країни швидко і одночасно, а головне, успішно». Твердження 501:

Твердження 501 констатує факт безпосередньої залежності «гарантованого збереження влади» від «успішних реформ». А наведена нижче логічна схема, є обґрунтуванням справедливості рівняння «успішні реформи = гарантоване збереження влади». Класичний «win — win», він же «виграш — виграш», він же взаємовигідний результат. Населення отримує швидкі і одночасні поліпшення у всіх сферах життя, а реформатор зберігає владу. Особисті зацікавленості задоволені в повній мірі. Всі задоволені. Зверніть увагу в схемі немає прив’язки до конкретної країни. Це стандартна схема дій по збереженню влади в будь-якій країні, де «законно можна прийти до влади, тільки отримавши більшість голосів виборців під час виборів» (102), тобто такій країні, де застосовується демократична процедура виборів. Схему читати знизу вгору.

Навряд чи в Україні хтось буде заперечувати проти кардинальних покращень життя в країні, а значить і бажання політиків зберегти владу не повинно викликати неприйняття. Навпаки, його треба всіляко заохочувати, схвалювати і підтримувати голосами на виборах, але виключно у тих політиків, які діють, виходячи з логіки рівняння «успішні реформи = гарантоване збереження влади».

Щоб не розробляли політтехнологи, які б слогани не створювали рекламісти, єдиний параметр, за яким люди будуть оцінювати діяльність влади – є чи немає поліпшень життя населення! Тому що це єдине, що їх дійсно цікавить. Плюс якісні характеристики цього параметра – кардинальність поліпшень і швидкість їх досягнення.

ВИСНОВОК: Мета «Домогтися кардинальних покращень за один термін владних повноважень у всіх сферах життя країни одночасно» повинна бути, завжди і за будь-яких умов, єдиною і постійною метою для будь-якої влади в Україні (втім як і для будь-якої влади в будь-якій країні, де використовуються демократичні процедури), якщо влада на найближчих виборах прагне зберегти владу, а не втратити її. 

Справедливість рівняння «успішні реформи = гарантоване збереження влади» доведена. І в наступній частині ми будемо розбиратися з тим, чому реформи в Україні це шлях до втрати влади, яких помилок припускається влада в процесі реформування країни і що потрібно зробити, щоб реформи в Україні стали успішними і вели до поліпшення життя, а значить гарантували реформаторам збереження влади.

Якщо детальний розбір і усунення системних помилок в методах проведення реформ не входить в коло Ваших інтересів, а це дійсно докладний і об’ємний розбір, можете перейти до формулювання цілей реформ. Там, в Частині 3, розбір помилок не дуже докладний, але детально і покроково формулюються самі цілі. Якщо ж і те, і інше Вам зараз не дуже цікаво, переходьте відразу до Частини 4, до ключової причини нинішнього стану України.

Наступна Частина >

Оставьте комментарий