Коротке викладення дослідження «УВІЙТИ В ІСТОРІЮ РЕФОРМАТОРОМ! АБО ДЕ ПРОБКА?»

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Усі дії політиків в Україні ґрунтуються на тому, що не існує формули, яка б об’єднала бажання виборців щодо швидкого поліпшення життя в усіх сферах і можливості політиків реалізувати ці бажання, що бажання виборців надмірні, а реалізація цих бажань потребує багато часу.

Але які б у політиків не були думки і наміри с приводу бажань виборців – вмовити виборців відмовитися від бажань або почекати неможливо!

І політикам залишається або відмовитися від своїх цілей, або знайти формулу, яку б сприйняли виборці.

Тому що без формули усі партії незалежно від персоналійнамірів і дій, що на виборах, що у владі, замість бажаного кінцевого результату, отримують одну і ту ж проблему  – ніхто своїх цілей не досягає.

Факти, що повторюються, чим підтверджують наявність проблеми (її прояви):

  • На виборах жоден з центрів впливу не отримує переваги. А без переваги – влада не зовсім і влада. (Виключення – нинішня влада здобула перевагу).
  • Усі, хто приходить до влади жадають стати тріумфаторами або зберегти владу.
  • Кожна нова влада спочатку впевнена, що зможе досягти усього і навіть більшого.
  • Жодна влада не отримує результатів, які б виборці оцінили позитивно.І наприкінці каденції влада уже намагається отримати хоча б частину будь-чого.
  • Часткових результатів не буває. Неможливо частково отримати чи зберегти владу. Вона або є ,або її немає. Посередені немає нічого! Як і між тріумфом і провалом.
  • На виборах влада неодмінно програє «невладі». Зазвичай, виборці не зважають на нюанси, хто був у більшості, а хто у меньшості. І на виборах: Президенти після першого терміну змінюються (Виключення – Президент Кучма), а партії, які були представлені у владі на усіх рівнях отримують менше місць (якщо отримують).

Висновок: у діях політиків є щось, що не дозволяє отримати бажані результати!

Результат аналізу логіки процесів, мета якого, пошук причини, що створює проблему:

  • ПРИЧИНА ПРОБЛЕМИ НЕ ЧИЯСЬ ПОГАНА РОБОТА, А ЖОРСТКА ЗАКОНОМІРНІСТЬ, ЯКА НІКОЛИ І НІКОМУ НЕ ДАЄ ОТРИМАТИ КРАЩІ РЕЗУЛЬТАТИ (маю докази).
  • Закономірність зумовлена всього однією системною помилкою (маю докази).
  • Помилка давня, а зараз, вона уже вбудована у загальноприйняті методи (маю докази).
  • Вона сприймається політиками, як невід’ємна частина обов’язкових дій (маю докази).
  • Нинішня влада і усі партії на усіх рівнях теж тиражують помилку (маю докази).
  • Помилка завжди запускає замкнене коло. І будь-яка партія, за будь-яких намірів, дій і персоналій, неминуче отримає той же фінал, що й усі попередники (маю докази).
  • Через цю помилку політики концентрують зусилля і витрати на виборчій кампанії, але результат створюють дії між виборами. І майже без витратат. (маю докази)
  • Два виключення – це вдалий збіг обставин, що блокував, але не виправив помилку (маю докази).

Висновок: Впевненність, що формули не існує – це результат системної помилки!

Перемоги чи поразки – це лише наслідки вибору. Але усі політики обирають перевірку закономірності на власному досвіді. І завжди ціною провалу і втрати влади!

Замкнене коло змушує усю країну жити сьогоднішнім днем, а у такому режимі ні про який розвиток мови не може бути – можлива тільки стагнація з різкими падіннями і подальшим повільним зростанням до наступного падіння, а реформи у замкненому колі – це прямий шлях до втрати влади!

РЕФОРМИ В УКРАЇНІ – ЦЕ ПРЯМИЙ ШЛЯХ ДО ВТРАТИ ВЛАДИ!

Голоси отримані партією на виборах (скільки б їх не було) – це завжди ще не підтримка, а очікування, кредит довіри. І якщо мета політиків тріумф, а не провал, то сенс має єдине: «За один термін повноважень, кредит довіри перетворити на масову підтримку».

А ВИБОРЦІ МАСОВО ПІДТРИМАЮТЬ ЛИШЕ КАРДИНАЛЬНЕ ПОЛІПШЕННЯ ЖИТТЯ – УСІ ХОЧУТЬ ЖИТИ КРАЩЕ. АЛЕ «КРАЩЕ» ДЛЯ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ – СВОЄ. ОТЖЕ, ШВИДКІ ПОЛІПШЕННЯ ПОТРІБНІ В УСІХ І КОЖНІЙ СФЕРІ ЖИТТЯ. ІНАКШЕ МАСОВОЇ ПІДТРИМКИ НЕ БУДЕ!

А для політиків це завжди було нерозв’язною проблемою – зміни, які б виборці оцінили, як поліпшення, навіть не в усіх сферах, а хоча б у пріоритетних, їм не вдаються (за одним виключенням).

Це результат того, що усі, хто востанні 28 років був у політиці, припускалися однієї і тієї ж помилки: «Політики впевнені, що до них, у реформах і на виборах, проводили зміни не у тих сферах чи не ту кількість і пропонують свої пріоритети – хто 5, хто 200, а хто і 500»Хоча проблему реформах і на виборах більшеА що робити з іншими?

Але справа не у кількості змін – ніхто досі не досяг мети тому, що усі завжди змушені діяти в умовах управлінського протиріччя – конфлікту, що існує у будь-якій системі.

ЩОБ ШВИДКО ПОЛІПШИТИ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЯГНЕННЯ БУДЬ-ЯКОЇ МЕТИ У СИСТЕМІ БУДЬ-ЯКОГО РОЗМІРУ, У БУДЬ-ЯКОМУ ВИДІ ДІЯЛЬНОСТІ (реформи це, бізнес чи вибори)ЗАВЖДИ ТРЕБА ОДНОЧАСНО ЗАДОВІЛЬНИТИ ДВІ НЕОБХІДНІ УМОВИ:

З одного боку, необхідно швидко і одночасно досягти кардинальних поліпшень в усіх сферах системи (політикам — в країні).

Тому що фрагментарні і поступові поліпшення не дадуть швидких загальних змін на краще – завжди багато проблем у системі (в країні).

І для цього, необхідні швидкі, одночасні зміни (реформи) в усіх сферах системи (життя країни).

Тому що швидких, одночасних змін (реформ) в усіх сферах системи (життя країни) неможливо швидко і одночасно досягти поліпшень в усіх сферах.

 З іншого бокущоб діяти швидко і не допустити погіршень, необхідно виходити з реальних умов і наявних ресурсів.

Тому що орієнтуючись на ресурси, яких немає і ігноруючи умови – можна взагалі нічого не досягти, окрім негативних результатів.

А для цього, необхідно ОБМЕЖИТИ КІЛЬКІСТЬ ОДНОЧАСНИХ ЗМІН,

Тому що існують об’єктивні фактори, які унеможливлюють отримання швидких результатів (а часто і хоч якихось) при проведенні одночасних змін у системі будь-якого розміру, у будь-якій діяльностіЦе обмежені ресурси, яких не вистачить через лавиноподібне зростання витрат часу, сил і грошей в результаті помилок у синхронізації, прогнозуванні наслідків і управлінні процесами в умовах невизначеності. Більше змін, вище невизначеність, вище витрати і ціна.

Конфлікт (протиріччя) катастрофічний: «НЕОБХІДНО ШВИДКО І ОДНОЧАСНО ОТРИМАТИ ПОЛІПШЕННЯ В РЕЗУЛЬТАТІ РЕФОРМ В УСІХ СФЕРАХ ЖИТТЯ, ІНАКШЕ ПРОВАЛ І ВТРАТА ВЛАДИ» і у той же час «НЕМОЖЛИВО ОТРИМАТИ РЕЗУЛЬТАТИ РЕФОРМ В УСІХ СФЕРАХ ЖИТТЯОТЖЕ, ПРОВАЛ І ВТРАТА ВЛАДИ НЕМИНУЧІ».

А ЯКИЙ ЗАГАЛЬНОПРИЙНЯТИЙ МЕТОД ОБХОДУ КОНФЛІКТУ? НУ ЗВІСНО Ж – КОМПРОМІС!!!

Пріоритети – це і є вимушений компроміс між вимогою одночасних змін в усіх сферах і обмеженням кількості одночасних змін. 

І хоча таким методом повністю усувається конфлікт – пріоритети не дозволяють досягти мети. Тому що зміни лише у кількох пріоритетних частинах системи – це хіба що швидкоплинні рейтинги, а не поліпшення в усіх сферах і масова підтримка.

А це означає, що таким методом мета не може бути досягнена ніким і ніколи!!! Конфлікту немає – але і результату теж немає! 

З 1991 року у владі в Україні були дуже різні Лідери, з різними цілями, але усі вони пройшли по одному замкненому колу: Усі політики завжди вірять, що і на виборах, і у владі досягнуть своїх цілей змінами у своїх пріоритетах –> На виборах ніхто не отримує переваги, а без переваги – влада не зовсім і влада (тепер і тут є своє виключення) –> Пріоритетні реформи –> Недостатні поліпшення–> Невдоволення виборців –> Зміна виконавців та/або пріоритетів –> Провал реформ –> Втрата підтримки –> Безславна втрата влади.

Єдине, що в усіх було спільним – це метод пріоритетів. Ним можна почати будь-які пріоритетні реформи, у будь-якій кількостіАле отримати таким чином бажаний кінцевий результат – неможливо!  Хіба що за збігу обставин (ті самі виключення).

Справа у тому, що намагання отримати поліпшення у пріоритетних сферах протирічить вимогам Вихідної посилки 11:

МЕТОД ПРІОРИТЕТІВ НЕ ДАЄ ШВИДКОГО ЗАГАЛЬНОГО КАРДИНАЛЬНОГО ПОЛІПШЕННЯ ТОМУ, ЩО КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ УСІЄЇ СИСТЕМИ – ЦЕ НЕ СУМА РЕЗУЛЬТАТІВ ЇЇ ЧАСТИН, 5 їх чи 500

ЦЕ ОБУМОВЛЕНО ЧОТИРЬМА ОБ’ЄКТИВНИМИ ЗАКОНОМІРНОСТЯМИ, ЯКІ НЕМОЖЛИВО ЗМІНИТИ, АЛЕ НЕОБХІДНО ЗАВЖДИ ВРАХОВУВАТИ У СВОЇХ ДІЯХ, ЯКЩО, ЗВИЧАЙНО, ПРОВАЛ НЕ Є МЕТОЮ.

І ЩОБ ОТРИМАТИ БАЖАНИЙ КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ – ПОТРІБНО ПЛАНУВАТИ СВОЇ ДІЇ ТАКИМ ЧИНМ, ЩОБ ВПЛИВ ЦИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ НЕ ПРИЗВОДИВ ДО НЕГАТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ.

ПЕРША ОБ’ЄКТИВНА ЗАКОНОМІРНІСТЬ: 

  • РЕЗУЛЬТАТИ ЧАСТИН СИСТЕМИ НЕ ПІДКОРЯЮТЬСЯ ПРАВИЛУ ДОДАВАННЯ!

ДРУГА ОБ’ЄКТИВНА ЗАКОНОМІРНІСТЬ: 

  • МІЖ ЗУСИЛЛЯМИ І РЕЗУЛЬТАТОМ, ВЗАГАЛІ, ОБЕРНЕНА КОРЕЛЯЦІЯ: ЧИМ БІЛЬШЕ ЗУСИЛЬ – ТИМ ГІРШИЙ КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ.

Про негативні ефекти саме цих двох закономірностей йдеться у висновку, який свого часу ініціював суттєві зміни підходів у армії США:

«В’єтнамська катастрофа складалася з величезної кількості тактичних перемог. Увесь час були перемоги, а у фіналі – повна катастрофа!» (с).

Аналог системи, в якій кінцевий результат створюють кілька ланок – це звичайний ланцюг. Де аналог кінцевого результату – міцність ланцюга, а витрат – вага ланцюга.

 Що обмежує міцність ланцюга (кінцевий системний результат)? Тільки міцність найслабшої ланки (завжди одна за визначенням). 

Можна як завгодно зміцнювати інші ланки (усі разом чи пріоритетно) – правило додавання тут не працює і міцність ланцюга не збільшиться, поки не буде посилена найслабша ланка.

А от вага ланцюга (витрати зусиль, часу і грошей) – це завжди результат додавання. А витрати завжди впливають на стан системи і її кінцевий результат.

Звідси і обернена кореляція – чим більше безглуздих витрат не у найслабшій ланці, тим гірше стан усієї системи і її кінцевий результат.

І навпаки, зусилля виключно в найслабшій ланці дають максимальний кінцевий результат з найменшими витратами в найкоротші строки.

Принцип Парето (Закон малої кількості причин): 20% зусиль – це 80% результату. Це емпіричний закон.

А якщо точно – то завжди лише якась ОДНА ЛАНКА ОБМЕЖУЄ досягнення мети у системі.

ТЕПЕР, ТРЕТЯ ОБ’ЄКТИВНА ЗАКОНОМІРНІСТЬ, ЯКУ ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ ПІД ЧАС ПЛАНУВАННЯ ДІЙ У БУДЬ-ЯКІЙ СИСТЕМІ, БУДЬ-ЯКОГО РОЗМІРУ, У БУДЬ-ЯКОМУ ВИДІ ДІЯЛЬНОСТІ: 

  • У СИСТЕМІ УСЕ ПОВ’ЯЗАНЕ І ЗМІНА ЧОГОСЬ ОДНОГО, ЗМІНЮЄ УСЕ, ХОЧЕМО МИ ТОГО ЧИ НІ.

«Речі не існую самі по собі, вони взаємопов’язані. Ви ніколи не змінюєте щось одне, Ви змінюєте усе, навіть якщо це не входить у Ваші плани» (с).

І НАРЕШТІ, ЧЕТВЕРТА ОБ’ЄКТИВНА ЗАКОНОМІРНІСТЬ

  • ПОЛІПШЕННЯ – ЦЕ ЗАВЖДИ ЗМІНИ. АЛЕ ЗМІНИ – ЦЕ ДАЛЕКО НЕ ЗАВЖДИ ПОЛІПШЕННЯ!

Вплив третьої і четвертої закономірностей дуже часто призводять до ефекту, коли те, що виглядає «перемогою» в одній сфері, призводить до суттєвих погіршень в інших сферах, а у підсумку і до катастрофи з отриманням кінцевого результату.

ТАКИМ ЧИНОМ, ЯКЩО З ЗМІНА ЧОГОСЬ ОДНОГО, ЗМІНЮЄ УСЕ У СИСТЕМІ (усі її сфери) І ЯКЩО ЗМІНИ ВИКЛЮЧНО У ОБМЕЖЕННІ СИСТЕМИ (найслабшій ланці) ПОЛІПШУЮТЬ КІНЦЕВИЙ РЕЗУЛЬТАТ УСІЄЇ СИСТЕМИ, ТО ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО МИ МАЄМО ЄДИНО МОЖЛИВЕ РІШЕННЯ КОНФЛІКТУ (управлінського протиріччя).

ЄДИНИЙ МЕТОД, ЯКИМ:

  • МОЖНА ПОВНІСТЮ РОЗВ’ЯЗАТИ КОНФЛІКТ (управлінське протиріччя) БЕЗ КОМПРОМІСІВ,
  • ШВИДКО ПОЛІПШИТИ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЯГНЕННЯ БУДЬ-ЯКОЇ МЕТИ У СИСТЕМІ БУДЬ-ЯКОГО РОЗМІРУ, У БУДЬ-ЯКОМУ ВИДІ ДІЯЛЬНОСТІ (реформи це, бізнес чи вибори),
  • І ОДНОЧАСНО ЗАПОБІГТИ ПОГІРШЕНЬ, ЯКІ МОЖУТЬ ВИНИКАТИ, ВНАСЛІДОК НЕГАТИВНИХ ПРОЯВІВ ЧОТИРЬОХ СИСТЕМНИХ ЕФЕКТІВ:

ЦЕ КОНЦЕНТРАЦІЯ УСІХ ВИТРАТ ЗУСИЛЬ, ЧАСУ І ГРОШЕЙ НА ПОШУК ОДНОГО КЛЮЧОВОГО СИСТЕМНОГО ОБМЕЖЕННЯ І УПРАВЛІННЯ НИМ (усунення чи зміну) .

Подивіться! Конфлікту немає! Компроміси, урізання змісту мети і пріоритети не потрібні! Усі вимоги необхідних умов виконані! А усі вихідні посилки логічні і відповідають здоровому глузду! Мета може бути досягнена швидко, з мінімальними витратами і у повному об’ємі.

Тобто, це ще й найбільш ефективне рішення!!! Де ефективність – це швидкість досягнення мети, з найменшими витратами, без урізання мети за змістом.

ТАКИМ ЧИНОМ, ЄДИНЕ, ЩО НЕОБХІДНО ЯКОМОГА ШВИДШЕ ЗРОБИТИ В БУДЬ-ЯКІЙ СИСТЕМІ, БУДЬ-ЯКОГО РОЗМІРУ, В БУДЬ-ЯКОМУ ВИГЛЯДІ ДІЯЛЬНОСТІ – ЗНАЙТИ НАЙСЛАБШУ ЛАНКУ, ВОНА Ж ОБМЕЖЕННЯ СИСТЕМИ. ІНШОГО ШЛЯХУ ПОЛІПШЕННЯ КІНЦЕВОГО РЕЗУЛЬТАТУ НЕМАЄ!

А що робити, якщо не виходить знайти обмеження системи? Все одно – знайти обмеження системи! Щоправда, залишається єдине питання: «ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ?».

ЯК ЗНАЙТИ ОБМЕЖЕННЯ

У техніці є метод доказового пошуку. Частковий результат тут неприйнятний. Пристрій або працює, або ні. Без варіантів! Погодьтеся, комп’ютер, який злегка працює або майже функціонуючий двигун автомобіля нікому не потрібні. 

І для пошуку обмеження, фактичну логіку процесів порівнюють з проектною. А там де вони розходяться – там і є обмеження. Цей метод і є рушієм революційно швидкого технічного прогресу.

А у суспільних системах існують лише досвід, який ґрунтується на відсутності доказового пошуку обмежень і метод пріоритетів (проб і помилок), який генерує, навіть не еволюцію, а лотерею: обмеження потрапило у пріоритети – якийсь результат є, ні – ні. Обидва виключення – це і є два джекпоти у лотереї під назвою «Метод пріоритетів».

«Щоб люди не казали, але є лише добре і лише погано. Між ними немає нічого!» (с).

У суспільних системах так діяли завжди. Тож у бізнесі, реформах і на виборах є усі відтінки «поганого». Якщо обмеження і потрапило у пріоритети, і є якийсь результат, то це лише уламки цілей. На більше,через безглузді витрати не у обмеженні, не вистачає ані часу, ані сил, ані грошей.

Але у 1980-х роках був створений метод доказового пошуку обмежень у суспільних системах. Він дає проривні екстраординарні результати, які кратно перевищують ефект впливу на усі чи пріоритетні проблемні частини системи.

Найкращий приклад цілеспрямованого застосування методики – це Apple. Який в 1997 році був на межі банкрутства (збитки за два роки становили $ 1,86 млрд.). Саме тоді повернувся Стів Джобс і впровадив цю методику в компанії. За рік, у 1998 р., Apple уже був з прибутком, а далі зробив ривок до найдорожчої компанії світу (2011 р.). Те, що це працює метод, а не геній Стіва Джобса – доводить постійне зростання Apple і після смерті Джобса.

Метод уже безліч разів перевірили у різних видах діяльності. Навіть, у реформах і на виборах в Україні – ті самі два виключення, два джекпоти:

1. Причинами того, що Президент Кучма зберіг владу називають і технології, і зручного суперника, і домовленості тощо. Але…«Якщо перемогу йому принесли технології та інше, то чому вони більше нікому не зберегли владу, хоча були в усіх?». Усе це всім і завжди дає голоси, але їх ніколи і нікому не вистачає. А у Кучми був ключовий фактор успіху.

Обставини склалися так, що тоді обмеження було очевидним: планова економіка сконала, але усе було державним, а країна жила за плановими законами. Перехід до ринку (хоч і неповний, і специфічний) усунув обмеження. Це єдиний раз з 1991 року змінило усі сфери життя разом.А Кучма – єдиний, хто зберіг владу. «Збіг? Не думаю!» (с). Бо економіка зростала до 12% і з’явилися люди, які оцінили це, як поліпшення. Їхні голоси і стали вирішальними. Більше ніхто не усував обмеження і владу не зберігав. А нинішнє обмеження, яке існує у процесі реформ уже дуже не очевидне.

2. Перевага у владі, яку до Президента Зеленского і партії «Слуга Народу» ще не отримували – теж вплив на обмеження (те що є на виборах), але не усунення його, а тимчасове блокування, яке відбулося задовго до виборів (ще до появи серіала) і теж завдяки збігу обставин. І це блокування уже сходить нанівець.

Моя спеціалізація – аналіз логіки процесів для пошуку обмежень, які визначають успіх і ефективність системи в ціломуЯ дослідив логіку процесів в Україні і доказово визначив обмеження, які створюють увесь комплекс проблем на виборах і у владі.

Тож, висновок: «Формули не існує» – ґрунтується на методі пріоритетів і завжди веде до провалуЯкщо у Вас є бажання глибше розібратися з процесами, що відбуваються в Україні – читайте моє дослідження «УВІЙТИ В ІСТОРІЮ РЕФОРМАТОРОМ! АБО ДЕ ПРОБКА?».

Оставьте комментарий